Йду по воді

Заберіть від колонок дітей, зараз буде не дитяча казка
це далеко не львівський Пітер Пен
І не «маленький принц» із Дамаску
Тут продає тебе друг і брат
Тут ти сам собі цар і кат
Від дирки в балєтках до золотих карт
І від передозів до білих палат

Коли вже не рахуєш втрати
Від гарему і до целібату
Ти диктатор і клоун але як?
Все життя, помістилось в рюкзак
Де самотність навіть на центрі сцени,
автобіо тегне на бестселер
І серед богеми твій текст підземний
Кожен подих здається нікчемним